Форум села Стіжок Тернопільської області: новини

http://uk.wikipedia.... title='1261'>1261 внаслідок переговорів Василька Романовича з http://uk.wikipedia.... title='Бурундай'>Бурундаєм оборонні укріплення Стіжка зруйнував http://uk.wikipedia.... title='Лев Данилович'>Лев Данилович.

14 ст. Стіжок — королівське місто з обмеженою маґдебурґією, тут була тимчасова резиденція польського короля Казимира ІІ Великого.

http://uk.wikipedia.... title='1373'>1373 Стіжок — окружний центр, від http://uk.wikipedia.... title='1366'>1366 належав Луцькому князеві http://uk.wikipedia.... title='Любарт' class='mw-redirect'>Любарту, 1392 — Левові Свидригайлу Ольгердовичу, 1545 — князям http://uk.wikipedia.... title='Святополк-Четвертинські'>Святополк-Четвертинським, згодом — князям Збаразьким і Вишневецьким, після польських повстань 1831 і 1863 — російському чиновникові А. Вороніну.

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

http://uk.wikipedia.... title='9 травня'>9 травня http://uk.wikipedia.... title='1943'>1943 німецько-нацистські війська спалили Стіжок і вбили 53 мешканці.

Ip: 94.178.251.42 Тема: Рідному селу

уродженець села

Пані Оксано, дякую Вам за Ваше запитання.

Відповідаю: Шумський, Кременецький, Лановецький і частина Збаразького району Тернопільщини - це Волинський край, як і вся Волинська та Рівненська області. Саме тому, що Стіжок є волинським селом, відоме далеко за межами села лісництво також зветься Волинським.

Ip: 62.176.15.1 Тема: Рідному селу
Шановный о. Василь Карп'юк, якщо ви уродженець села Стіжок Тернопільської області, то чому пишете ' На Волинь як приїду додому, У своє найрідніше село,...'

Ip: 92.113.73.74 Тема: Рідному селу

уродженець села

Рідному селу
На Волинь як приїду, додому,
У своє найрідніше село, -
Ніби я опиняюся знову
У порі, де дитинство пройшло.
Ніби знов маю йти я до школи,
Або маю іти на футбол...
Мов села не лишав я ніколи -
Все до болю знайоме кругом!
І ті самі сусіди, і мама,
І ті самі сестра і брати,
Тільки радості якось замало,
Бо аж надто ми всі підросли.
І хоча ми дорослими стали,
І хоча у нас діти ростуть,
Хоча батька ми вже поховали, -
Я дитинства не можу забуть!
Такий час був тоді безтурботний,
Хоч багато й не прагнули ми.
Я в той час повертаюсь охоче,
Як дивлюсь на Черкащині сни.
Полюбив я і землю Тараса,
На якій вже роками живу.
Та у снах бачу кожного разу
Село рідне й волинську красу.
Воно також сьогодні сумує,
Як сумують всі села у нас.
Хтось, напевно, добряче працює,
Щоб позбавити витоків нас.
Коли знову село покидаю,
То сумую до болю щораз.
Бо воно ніби плаче й ридає,
І благає лишитися нас.
Та лишитись якраз ми не можем, -
Треба їхать. Таке в нас життя.
І ми їдем, а думкою кожен
По селу, між ріднею, блука.
Приїжджаєм на землю Тараса,
Повнокровно живемо на ній.
Але серце нагадує часом,
Що для нас найрідніша Волинь!
Те село, у якім свого часу
Ми пізнали святий Божий світ,
Те, яке називаємо \'наше\',
Й не назвемо ніколи чужим!
Може, справді воно не найкраще,
Може, там перспективи нема.
Та хіба перспективу шукає
Наше серце, чи наша душа?
о. Василь Карп\'юк, уродженець села Стіжок Тернопільської області, настоятель храму Вознесіння Господнього м. Звенигородки Черкасткої області Української Автокефальної Православної Церкви.

Ip: 92.112.4.41 Тема: Рідному селу

На Волинь як приїду додому,

У своє найрідніше село,
Ніби я опиняюся знову
У порі, де дитинство пройшло.
Ніби знов маю йти я до школи,
Або маю іти на футбол...
Мов села не лишав я ніколи, -
Все до болю знайоме кругом!
І ті самі сусіди, і мама,
І ті самі сестра і брати,
Тільки радості якось замало,
Бо аж надто ми всі підросли.
І хоча ми дорослими стали,
І хоча у нас діти ростуть,
Хоча батька ми вже поховали, -
Я дитинства не можу забуть.
Такий час був тоді безтурботний,
Хоч багато й не прагнули ми.
Я в той час повертаюсь охоче,
Як дивлюсь на Черкащині сни.
Полюбив я і землю Тараса,
На якій вже роками живу.
Та у снах бачу кожного разу
Село рідне й волинську красу.
Воно також сьогодні сумує,
Як сумують всі села у нас.
Хтось, напевно, добряче працює,
Щоб позбавити витоків нас.
Коли знову село покидаю,
То сумую до болю щораз.
Бо воно ніби плаче й ридає,
І благає лишитися нас.
Та лишитись якраз ми не можем -
Треба їхать. Таке в нас життя.
І ми їдем, а думкою кожен
По селу між ріднею блука.
Приїжджаєм на землю Тараса
Й повнокровно живем на ній,
Але серце нагадує часом,
Що для нас найрідніша Волинь.
Те село, у якім свого часу
Ми пізнали святий Божий світ,
Те, яке називаємо \'наше\'
Й не назвемо ніколи чужим!
Може, справді воно не найкраще,
Може, там перспективи нема...
Та хіба перспективу шукає
Наше серце, чи наша душа?
(26 жовтня 2007 р.)
о. Василь Карп\'юк, уродженець села Стіжок Тернопільської області.

Закрити